Інколи траплялось-те що зразу згадувалось.А інколи те-що навіть від довгих роздумів не згадаєш.Воно ніби то загубилося у часі і просторі...За різними дверима між небом та землею. Вітер колише шпалери у кімнаті...Стан спокою...Стан пробудження...Пробу-дження чогось не зрозумілого на даний час...Мить,і в темряві з'являтимуться ліхтарики,маленькі,¬маленькі ліхтарики...різних кольорів,а стеля буде кольору неба із нічники зірками у день...Десь проллється дощ-із однієї стіни,з іншої піде сніг...І залишилося ще дві сторони стін.Ніби то в кімнаті зібрались 4 пори року-і кожна хоче щось розповісти.
Де-не-де почується тиха музика-яка буде пронизати тіло до кісток,а душа буде вилітати з тіла у пошуках інших дверей,які треба ще відкрити.
Закрий очі...
Затамуй подих...
І відчуй на собі - справжність сьогоднішнього дня.
|
|
