Мов прозрів, тікав додому,
Ото вийшло по - дурному.
Своя баба, як холера,
Й часом наче, як пантера,
Все ж не скнара, як сусідка,
Та й гризе, зізнаюсь, рідко.
Наталі Косенко - Пурик: Дуже вдячна, Олексію, за високу оцінку та глибоке сприйняття твору. Нехай краса завжди чарує ваше серденько. Приємно, що не забуваєте.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Щиро дякую, Раєчко, за такий емоційний коментар! Гарного Вам настрою і теплого, сонячного дня!
