| 17.08.2014 - 10:39 |
laura1: Доброго дня, Ганно! Дуже сподобався Ваш вірш, але його треба трохи відреагувати. Не ображайтесь, будь-ласка. Я теж на початку робила такі помилки. Але ми тут всі вчимося. А вірш , справді, дуже гарний, бо якщо не сподобався. я б не витрачала б час. 
Я вишитий рушник тримаю,
На нім, історія твоя.
Мій рідний ти, Подільський краю,
Благословенная Земля.
Рушник розстелимо з тобою,
На нім наш Буг - свята ріка.
Скелясті схили над водою,
Стоять рахуючи віка.
Рушник розстелимо в дорогу,
Усім хто з дому вирушає.
Щоб ви, забули про тривогу,
Хай Бог в дорозі вберігає.
Рушник розстелимо для друзів,
Хто на Поділля завітає.
Щоб повернутись були в змозі,
Подільський край, на вас чекає.
Рушник розстелимо у полі,
Та вишиті на нім стежки.
Щоб ми цінили з вами волю,
щоб не згубили в берегли.
Рушник розстелимо, на долю,
Як лебедині два крила.
На нім наш хліб, що виріс в полі,
На нім Земля, твоя й моя. |
