kriwoy: А я – то сходячи нагору вище й вище
Постати перед Батьковим лицем,
То прийде мати з холоду: \"Поспи ще\",
І знову сперечається з рогатим копачем.
kriwoy: У розквіті сил, на самому злеті
Ідуть по ТОЙ бік батьки…
Діти вмирають. Запитую : Де ТИ ?
Озвися через віки !
Не бачиш тих змучених болем
Не чуєш стогін калік?
За що ж тобі клякнуть долі,
Згинають коліна ніг ?!
Мовчиш, коли гинуть діти
Під кулями нелюдів злих
Не можеш людей вглядіти
Від катастроф земних
Попи твої роблять справи
Не зовсім святі, а Ти
Не маєш на них управи, -
Не хочеш відповісти?
За що ж Тобі така шана
Кому ти колись допоміг
Коли ця мерзота п\"яна
Гвалтує дівочий крик?
Коли роздираючи навпіл
Неправда збиває з ніг
Звертатись до Тебе марно -
Звертати з життєвих доріг..
Тих мертвих від голоду очі
З надією навіки…
Ти в них поглянуть не хочеш?
Відпустиш які гріхи?
Кого забираєш до Раю?
Кого опускаєш УНИЗ
Жирують пани без краю
Людських не бачучи сліз…
Поставлю свічу на спомин
Й піду доживати свій вік
Долаючи сум і втому
В чеканні піти ПО ТОЙ БІК…
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
