Mik (галицька миша):
Неньцi Вашiй, Неонiло, вiчна i свiтла пам'ять.
А моя померла восени торiк, уже зовсiм старенькою...
Нашi матерi живуть, поки ми їх не забуваємо.
14.06.2016 - 09:17
Такий чуттєвий відгук.Я аж просльозилася.Дякую щиро.
Mik (галицька миша):
Кажучи чесно, я згоден з Казимиром. Влаштуватись у ЄС на роботу дуже важко. Певно, заробляла жiночка "найдавнiшим жiночим фахом". А її чоловiк та сусiдка не втрачали час марно...
14.06.2016 - 09:20
Не хочу когось образити.РОс мовою Каждый думает в меру своих (возможностей,способностей и распущ*****ти).Але насправді я б нікому з жінок не радила покидати домівку ти паче коли є чоловік.Кажуть куди голка,туди й нитка.
Mik (галицька миша): "Згубити пам'ять ми не маєм права."
-------------------------------------
Правiльна думка, Ганночко! Не можна забути тих, хто загинув. I не можна забути, за що вони вiддавали життя.
Mik (галицька миша):
У Схiдноєвропейських країнах одразу пiсля падiння прорадянських режимiв (близько 1990) ухвалили (десь офiцiйно, десь "де-факто") принцип "необрання на посади спiвробiтникiв полiтичних каральних органiв". Усюди, крiм бувшого СРСР...
14.06.2016 - 14:20
Так, Міку. А в нас знову не так, як у людей. Спасибі Вам.
Mik (галицька миша):
Коли ж вони зникнуть? Вже б давно зникли, якщо би скрiзь був неподоланий i безперечний закон: хто вирiшив розпочати вiйну, той першим вiдправляє на передову свого сина, або онука! Може, тодi не забажають?
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую!"
