Christina: Дуже гарний вірш! Передає всі почуття розлуки. Особливо цей рядок "не розлучаються так, чуєш?" демонструє безвихідь, неможливість змиритись з розлукою. Чудово!
Christina: Знаєте, ніколи не була в Криму. Коли тільки починалася окупація Криму і наших захисників оточували "зелені чоловічки", а вони не залишали позицій, залишаючись без їжі, води і так далі, мені до душі припала одна ситуація. Нашим бійцям допомагали татари, в той час, коли наша влада просто не думала про них. Вони возили їм їсти і визнали: вони - це Україна.
Немаючи жодного відношення до Криму, я люблю його так, як люблю Донецьк і Луганськ, хоча сама з Чернівців. І до речі, писала цей вірш від імені України. Івану Сусаніну (ненавмисно видалила ваш комент)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
пасибі
