natali.voly: Ох, не вірте, добрі люди,
тим, хто є при владі,
тим, хто б\'є себе у груди:
\"Служити вам раді!\"
Пустобрехи ці зрадливі –
між зерен – полова.
Сійте на життєвій ниві
Тарасове Слово!
natali.voly: Дякую за відгук Вашого серця. (Не знаю як таке могло статися, що вірш сам передрукувався. На своїй сторінці вже була, все було гаразд... Дивно. Останнім часом на цьому сайті щось завжди трапляється. Опубліковую роботу, а вона через деякий час зникає. На неї є коментарі, але коли намагаюсь їх відкрити, то викидає взагалі з сайту. Вже зверталася до адміністрації. Відповіді так і не отримала.)
natali.voly: Быть "чёрным" среди "белых"
иль "белым" среди "чёрных" –
по сути ведь – не важно,
ты просто одинок...
Написанное мелом
ты всё сотрёшь однажды.
Из игр иллюзорных
есть выход – жми на "ok".
natali.voly: На кануне Нового года были с мужем в городе, видели сколько молодых сосен и ёлочек были уже никому не интересны. А сейчас их целые горы валяются возле контейнеров с мусором. Мне жаль деревья. По роду своей деятельности, мне приходится за деревьями ухаживать, как за детьми. Мы их выращиваем с семени, растим, кормим, поим, лечим... Поэтому очень болезненна для меня эта тема. Спасибо, что разделили со мной эту \"хрусть\".
natali.voly: Пасиб. Вот так проходят холодная осень, дождливая зима, слякотная весна... Сидим у монитора, читаем \"звёзд\" поэзии, а там глядишь и лето не за Кудыкиной горой.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
