По-перше, Юленька (дозвольте саме так Вас величати) дякую за відгук! Дякую, що завітали на мою сторінку. У свою чергу я зайшов до Вас. І, відверто кажу, був приємно вражений. Вірш про коханого, який сумує, захоплює життєвою мудрістю. А втім, про це пізніше.
Юлія Антоняк: \"живу? — навряд, скоріше, не живу —
рахую дні, не знаючи до чого.
хоча... тебе б побачити вживу
я мрію серед Києва нічного,\"
так ніжно
наче про мене...
27.05.2015 - 16:10
ну.. якщо Ви нещодавно змінили ім'я, то можливо))
Дякую!