Любов Вишневецька: Не бережуть Хатинку.......
Гарний опис і тема такА болюча!!!!!!!!!!
Коли ж люди почнуть себе бачити збоку?........
Любонько, просто ДЯКУЮ за таку творчість!!!!!!!
Любов Вишневецька: Любонько, просто розводжу руки в сторону....... Обійняти б Авторку!!!!!!!!!!!! (І ще б ту ,,застуджену,,........)
Легко, казково...... Якась гарнесенька мелодія супроводжує при читанні....... Дуже радію Шедеврам!!!!!!!!!
18.11.2015 - 23:28
Так я із задоволенням Вас обійму! І відкрию таємницю : застуджена - то я нині... Так що можете двічі обійняти...
Безмежно рада зустрічі з Вами!!!
Любов Вишневецька: Падаю в безодню........ А руки те й тільки можуть, що хапатися... за повітря.
І це відчуття не покидає з того часу, коли вперше побачила людину з широкими лампасами...........
Любонько, Ви Сонечко.......... Ніжне, лагідне. Та інколи тАк може припекти!!!!!!!!!!!!
Всі бактерії вимруть.
Люблю Любоньку........... Обнімаю та дякую за шедевр.
Любов Вишневецька: Серденько............ Хіба таке без болю можливо написати?!!!!!!!!!!! Серце шматуєш..........
(Та вірш - НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ!!!!!!!!!!! Те, що хочеться читати. Дуже гарний........)
Люблю тебе, Сонечко!!!!!!!!!!!!!
Любов Вишневецька: Читаю-перечитую. Важко.......
Уявляю стан автора після написання. Жах.
Любонько, ПРЕГАРНЕЗНО!!!!!!!!!! Весь час шкодую, що я далеко...........
05.09.2015 - 04:33
Це відносно, Любонько, ми ж у Україні... Дякую тобі на доброму слові, дасть Господь, побачимося.
Любов Вишневецька: Ой, як гарно!!!!!!!!!! Серденько, дуже і дуже талановито!!!!!!!!..........
Радію неперевершеному творінню, Олексонько.
(Смайлики не працюють - комп у мене ,,веселий,,. Обнімаю, друже!!!)