DIaMONd88: Теж радий із вами спілкуватися. Ми вже перетнули рубікон, за яким аналіз твору більший за обсягом, аніж сам твір. Зрештою, будь-яке обговорення радує кожного автора, позаяк наповнює вакуум сприйняття повітрям коментарів.
І знову про вірш. Заклик "не шкилюй" -- це заклик як до самого себе, так і до людей, які здатні аналізувати свої брутальні вчинки. Як ми знаємо, навіть здебільшого хороша людина може утнути якусь неприємну дурницю. Саме до таких осіб я й звертаюся.
А ті, що не здатні аналізувати і, можливо, стримуватися від брутальностей, то вони такими й залишаться, тут нічого не вдієш. І це не думка автора чи літературного героя, а життєва реальність.
Але в жодному разі у вірші не йдеться про виправдання власного (автора) чи чийогось (літературного героя) шкилювання (як у значенні "дразнитися", так і в значені "насміхатися/посміхатися" (не плутати з "усміхатися").
А людина усміхнена -- це доброзичлива людина. Навіть коли вона спостерігає за шкилюваннями інших і стає жертвою такого шкилювання, вона просто усміхнеться у відповідь кривдникам. І просто для себе. Не сприйматиме виразки суспільства як щось цілковито трагічне, не впадатиме в розпач. У цьому й полягає її ліпша стежина.
P. S. Мушу зізнатися, що спочатку неправильно розшифрував подану вами абревіатуру ЛГ. Замість літературного героя подумав про виправдання лютеїнізуючого гормона. Буває.
DIaMONd88: Виходьте за межі букв, вельми прошу. Для того ми тут усі почасти й зібралися. Просто коли виходите, не варто починати з пасивно-агресивних, як на мене, дорікань на кшталт "у вас гарно виходить там щось своє виправдовувати". Особливо тоді, коли ці "виправдовування" вам примарилися.
Бо занурення в ілюзорні приховані сенси може завести вас до чогось геть гіршого за простоту донесення контенту, яку (даруйте за тривіальність, котра вам так не до вподоби) традиційно прирівнюють до геніальності. Тримайте ще одну банальщину: зарозумілість -- це не мудрість.
Де ви там знайшли ті приховані сенси в третьому стовпчику? Там же все чітко і ясно написано. От і доводиться вдаватися до розжовування з використанням "елементарщини" (оскільки людина надто зачиталася між рядками), а це вже -- завдання літературознавця, а не автора.
Може, якби це був потік свідомості, то вищезгадана мавпочка й норовила б хилитатися, наче позбавлена вестибулярного апарату.
Із таким успіхом ви в рядку "Ви знаєте, як липа шелестить" побачите та почуєте геть не дерево, яке принадно шумить навесні, а наркоманське видиво динозавра, що бігає по картопельних грядках.
Із уважним(!) і ввічливим рецензуванням усім нам значно легше буде вести мавпу.
DIaMONd88: Для того, хто читає поверхово й не орієнтується в значенні слів, або хоче бачити в написаному те, чого там насправді немає, може, і відкрив.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
