Ольга Папінко: почему-то не пробрало. Не знаю: далеко ли, близко ли, но так... далеко и немногословно... на эту тему можно много дерьма написать и описать, да нужно ли?
White_Demon: нікуди ви не відстали і ні від якого життя) Сленг залишається сленгом, просто я висловлююсь на тій "мові", на якій мені зручно, в яку я вже втягнулася.) Як би там не було - чекаю на ваші нові роботи)
White_Demon: В тому осередку, де я тусуюсь і друкуюсь крім цього сайту, жанр вашої замальовки (віньєтки) був би агнст. Так ось, цей самий агнст (жанр прози та поезії, що вазує на наявність у творі сильних фізичних, але частіше душевних переживань персонажу, депресивних мотивів та драматичних подій) вийшов досить лайтовим, але не менш чіпляючим. Можливо, добре і те, що вашого болю я не відчула, але сама знаю, шо то таке, коли болить. Образи дуже гармонійні вийшли, немає ні одного зайвого слова. Продовження не напрошується саме по собі, та хотілось би якоїсь однієї фінальної фрази: без пафосу, як і весь текст, але влучної, в стилі Шекспірівського "Бути чи не бути".
Ех, відвикла я від україномовної прози, все більш на російській сиджу... 5/5 - і хай весь світ зачекає)
10.03.2013 - 01:09
Чесно кажучи, не знала, що я так відстала від життя... Можливо, тому, що нещодавно перестала соромитись десь друкувати власні твори... Але дякую, що відкриваєте мені очі)))
White_Demon: 1. Автор, як і актор, має бути бути гнучким, і кожен його твір - як нова роль, що вимагає своєї віддачі. Не завжди ліричний герой і автор - одна і та ж людина, але, я бачу, тут Ви, все-таки, ототожнюєте себе з ним. Ось це вже страшніше - чую дзвін та не знаю де він, тобто, все Ви пережили, все відчули, та не змогли передати усієї гами беземоційності на папері. Ой, це Ви вирішили мене поставити на місце? Тоді хоча б звертання виділіть комами. І шо, гарна ж автатка)
2. О, тут Ви праві. Вік не важливий для депресії, самотності та нервових зривів. Важливе лише саме життя.
3. У стані, що відповідає настрою твору, пишеться легше та з більшою віддачею. Техніка та стиль залишаються сталими, на жаль, хоча і можуть змінюватись з набуванням досвіду, але для того треба шось робити... Все, не моє то діло, просто Ви занадто гостро реагуєте на критику. Невже Ви вважаєте, що всі свої слова я взяла з повітря? Так я не перша, хто Вам таке говорить. Може, варто призадуматись?
4. Немає за що)
09.03.2013 - 13:14
1. Вибачте за помилки. Так вийшло. Я не ототожнювала себе з героєм. Я і вона, 2 різні речі. Ні, я хотіла Вас поставити на місце. 3. Я ніколи не пишу щось у пориві горя і інших почуттів. Ні, я нормально відреагувала на критику, і взяла її до уваги. 4. Я ж Вам подякувала за неї.
White_Demon: Я просто закохалася в цей вірш, хоча, насправді, релігійна тематика - не моя улюблена, та і в плані віри я атеїстка, але це не заважає мені, як естету, насолоджуватись гармонією образів та метафор. Будете перші у моєму обраному)
White_Demon: Профи? Просто современные подростки стишком много знают) А я сама, помимо всего, просто обожаю критику во всех её проявлениях)
Мне приятнее вдвойне, я ведь получила несравненный кайф, читая ваше произведение)
White_Demon: Незрозумілий мені ваш стиль, зовсім.
Не відчуваються ні біль, ні самотність. Таке враження, ніби це сповідь дівчинки-емо, побудована на шаблонах. Хоча, чому враження? Так воно і є. Думаю, ви чули пісню Бумбокса "Наодинці"? Ось там у словах відчувається цей внутрішній надрив і почуття самотності виходить за рамки простого слова.
В одному ви все ж праві - у смерті кожна людина одинока.
09.03.2013 - 08:33
1. Вельми вдячна, що Ви "анімешна принцесо" назвали мене емо, без всяких на те причин. 2. А Ви, як я бачу в свої молоді роки вже пережили, депресії, самотності, нервові зриви? 3. Можливо якби я це писала тоді коли б було справді погано, вийшло би краще, а так. 4. Дякую за критику.
White_Demon: О да, я уже отчаялась увидеть что-то по-настоящему красивое, наполненное смыслом, с четким ритмом и слаженной рифмой. Очень импонирует то, что чувства и эмоции не суррогатные, что слова не притянуты за уши, как это бывает у некоторых поэтов, что пишут просто от скуки и не пойми о чем. Мне лично одно слишком резануло слух - перебор с незавершенными строчками, что при чередовании женской и мужской рифмы сбивает атмосферу и, поэтому, смысловое восприятие в целом. Но, несомненно, работа достойна высшего бала) Мои вам
09.03.2013 - 03:45
Спасибо за такую высокую оценку! Вы профи? В любом случае - очень приятно!
White_Demon: Не зацепило. Кое где мысли не вяжутся, от чего и пропадает все очарование. Красиво, согласна, но красота эта убегает, едва показавшись. И опять же - знаки препинания не на месте, некоторые буквы тоже потерялись...
White_Demon: ой, які тяжкі рядки, але не в чуттєвому чи змістовному розумінні, от важко думати, коли їх читаєщ - і все. Може, проблема в постановці знаків? Чи у хаотичних образах, що ніяк не знайдуть свого місця на загальній картині твору? Я людина, що сама пише вірші (в крайньому випадку, намагається ), я оцінюю ваш твір приблизно на 4 з мінусом, але як читач... Навіть на двієчку ледве змогла б нашкребти.
09.03.2013 - 07:28
Дякую за вичерпний коментар.Як читачу скажу,ви мали право почитата,я написати.Різні люди, різні думки.але я поважаю кожну з них.Ми всі у потязі"Життя"одні бояться,інші не задумуться,ще інші перегортають сторінки і виправляють,щоб не запізнитися...Як поету за оцінку,щиро вдячна
White_Demon: Четвертая строчка первого катрена выбилась из общего ритма (стих написан ямбом, а там использован хорей). Вот если добавить "он" - тогда сошлось бы) Но автор - барин)
Согласна с Корвином - в конце напакостили. Если брать классический пример итальянского сонета, то в терцинах допускаются 2 или 3 рифмы, у вас же - 4 (согласитесь, "в ад" ну никак не рифмуется с "разя"). Да и не сказала бы, что стих завершен. Остается недосказанность, так и хочется продолжения, что поставит точку в мысли:
"Единым целым в бой ворвавшись,
жестоким взмахом всех разя,
врагов своих свергну́т, смеявшись.
тра-та-та-та-та-та-та-та!".
А вообще мысля хорошая и стих качественный.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
), я оцінюю ваш твір приблизно на 4 з мінусом, але як читач... Навіть на двієчку ледве змогла б нашкребти.
