Юлія Поліщук: Два різних світи...Дві паралелі...
Спаливши мости, майбутнім живемо.
У мріях не ті...Не ті вже бажання...
Мабуть, не зумів...Впустити кохання...
Порівнюєш все...І весну із літом...
Забудь! Все мине.Душа не розквітла.
Чи вистачить сил? Сховати ті мрії?
У них же були - кохання надії!
Юлія Поліщук: Життя - як шахи.Вічна гра, вічна партія,в якій усі ми або пішаки,або слони,або тури чи коні,або королі чи королеви.Перших - набагато більше.проте люди навіть не замислюються над цим.Вони не хочуть зрозуміти те,ким вони є насправді.
Доля - це партія,якою люди практично не керують,її наче грає хтось за нас.Люди в ній просто фігури на дошці життя.Але все ж є одиниці,які усвідомили свій пішацький реальний стан.І твердо це зрозумівши, розпочинають свою гру...
Усі в цьому житті мають право на свою гру,і можуть перетворитися з пішака на королеву.але це станеться лише тоді,коли вони зрозуміють, ким вони є насправді.
Юлія Поліщук: Любов -це феномен,у якому найадекватніше виявляєтьсябоголюдська сутність особистості.вона є найважливішоюскладовою людського духу.
Як оповідаєдавньоіндійський трактат "Гілки персика": "Три джерела мають людські потяги: душа, розум і тіло.Потяг душі породжує дружбу.Потяг розуму породжує повагу.Потяг тіла породжує бажання.Поєднання цих трьох потягів породжує любов." Жаль,що в сучасному світі справжнє кохання - рідкість,люди одержимі іншими видами любові,такими як кохання прагма,ерос,манія,людус.
24.06.2013 - 13:07
Вау!!! справжня філосовсько-наукова лекція!!!))) а мені ще здається - не тільки людська, бо і інші форми життя на Землі - вміють і знають любити...можливо - й сильніше за людей...