Лідія Подолинна: Не жаль Мишу!Туди їй депресивній і дорога, щоб заразу не розносила.Безнадійна вона була, якщо навіть мартіні їй не допомогає. І гарний такий хепіенд - задоволений Удав! Та й взагалі, депресія, якою б не була її причина - це для ледачих. Гарний, повчальний вірш.
Лідія Подолинна: Не перебільшуй,EroSе! Просто емоції,почуття... Почуття провини перед кішкою.Вона мені вірила. А я тоді справді бачила її востаннє.І відчувала ж... Добре пам"ятаю, як знімала її з колін, ставила на землю і йшла до автобуса. В чомусь я навіть гірша, ніж тварина. Я свідоме двоноге, котре сумнівалось, робити добрий вчинок, чи ні. Десь в телефоні в мене є її фото, яке треба знайти і додати до вірша. Думаю, з тієї пори мені частково вдалося спокутувати провину перед котячим родом давши прихисток двом таким триколорам і сіренькій Кузі. Може мені ще вдасться еволюціонувати в щось більш повноцінне...
Дякую!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
І гарний такий хепіенд - задоволений Удав! Та й взагалі, депресія, якою б не була її причина - це для ледачих. Гарний, повчальний вірш. 
