спасибі то не манера письма бабульки Параски, то просто все написано в такому "стьобному" стилі, перше моє прозове творіннячко, а так спеціалізуюся більше по поезії...дякую за коментар, приємно)
Ти знаєш, я зовсім не вантажила себе у той час надважкими думками та роздумами. Навіть, навпаки: усе було якось легко, спонтанно, невимушено. Я і не думала писати вірш... це скоріше почалося як запис до щоденника, але аж ніяк не щось інше* Думки надходили одна за одною, ледь встигала їх занотовувати. Закінчивши, не вважала це "творіння" вартим уваги, але після похвали від досить близької мені людини, усе-таки наважилася викласти його на сайті.
Чесно кажучи,я не бачу у вірші нічого трагічного Хоча, думаю, кожний може тут знайти щось своє... Вірш навіяний ніччю Тому так і зветься "Опівнічне".
Дякую, Вовчику!Я перегляну!
а ролі свої добре знаю....в вірші звучить риторичне запитання..відповідь мене не цікавить....я сама її знаю!не хвилюйся за дівчинку!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
жартую
...
Хоча, думаю, кожний може тут знайти щось своє... Вірш навіяний ніччю 
Тому так і зветься "Опівнічне".
