Ана Пест: Рожеві окуляри я зняла.
Це найбезглуздіша з усіх моїх речей.
Життя таким,як є я сприйняла.
Та інколи я їх підношу до очей.
Я так не хочу болю у душі,
І так не хочу, щоб боліло серце,
Та в мене краще пишуться вірші,
Коли погляну крізь рожеві скельця.
Ана Пест: Вона прийде у сон твій тишком-нишком,
Босоніж - наче спалах - поміж зір,
Свій поцілунок на вустах залишить -
І знов у мрію, в незбагненний вир!
Ана Пест: Сколько страсти в Ваших стихах!!!! Я была бы не женщина, если б не мечтала о таком свидании Спасибо. И приглашаю к себе в гости на страничку.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Вдячна Вам за відгук. Заходьте ще. 
Доречі мені дуже подобаються Ваші вірші. Легкі від душі і до душі. Вони надихають! 
Спасибо. И приглашаю 
к себе в гости на страничку. 
