Як швидко плине час,-
немов би тільки вчора
Зайшла я вперше
В світлий клас,як вчитель
в сільській школі.
Мені згадалася тоді-
бабусина хатина,
І портрет тата на стіні
і мамина хлібина,
І її руки чарівні,
що все робити вміли,
Її слова, її пісні,
що жити мене вчили.
Це мені сили додало
і впевненість вселило
І працювала я завжди,
як мама мене вчила...
На жаль роки спливли,
пройшли літами голосними.
А мої мрії і думки-
були завжди і є шкільними.
Усе було: і злети, і падіння,
і втрата радості буття...
Не дали впасти на коліна-
любов до праці, до життя.
А ще підтримка друзів, вчителів,
діти й онуки додавали сили,
Повага учнів, їх батьків,
і новий дар, і нові крила.
І якщо хтось мене спита,
що і донині у мені не гасне.
Я відповім: "Шкільні літа,
А ще поезія моя проста.
Пишу...
Хоч часом серце завмирає.
Мене поезія свята -
кожної миті зігріває!..
