Все навкруги - ілюзія й омана.
Ми іншим брешемо, і брешемо собі.
В довірі назавжди лишаєм рани,
А правду десь ховаємо на дні.
Вже так заплутались в обману павутинні,
Що навіть віримо у власний пустодзвін.
Шкода, що не знайти невинних,
Не мурували що брехливих стін.
Хтось прихисток в неправді відчуває,
Приховуючи нею певний страх.
Хтось кривдою чужі життя ламає,
Із усмішкою на бридких вустах.
Брехнею все отруєно навколо,
Реклами й пафосу з усіх шпарин і шпальт,
І граємо в слова досить чудово,
І в почуття підмішуємо фальш.
Не віримо вже не собі, ні чомусь вище,
Себе втрачаємо, щоб потім не знайти.
Бо з кожним днем дедалі все складніше
Комусь довіритись і правду вберегти.
