|
мале дитинятко біжить вперед бабці лісом,
таке говірке й невсидюче, ходячий жах.
"ну ба, розкажи! а Китай — се красиве місто?"
"не місто, дурненька... дивись не жахай чижа!"
"бабусю, дерева насправжки притьмом хороші?
і кожне говорить з тобою, немовби дух?"
"направду сокочуть, хоч їм ти не більш з горошок,
лікують і пестять, відлякують всю біду.
якщо у житті хуговини, з дощу під ринву —
схилися до стовбура й пальцями меж кори
намацай пошерхлії випини, най поринуть
в усі закамарки душі. перейми, скорись."
щороку блукали у заростях, ближче сосен,
дівчатко вивчало хупавий, мінливий ліс,
і знов уявляло, як фарби розкине осінь,
та січень зухвалий бабусю її уніс...
***
"привіт, давній друже, се я — малорослик впертий,
дарма, не впізнаєш, минуло багато літ.
як бабці не стало — я гроші гляділа перво,
знайшла лише черствість і мохом порослий гніт.
мій Лісе, пробач, не могла відшукати сили,
аби перетнути межнúк і ступити знов
на землю священну, що лащила і ростила,
без тебе, без моці невпинно цькував озноб.
забула поради, зело, що варила бабця,
загрузла в рутині, як здобич, межи боліт.
а доля збирала уроки, помилки в тацю
й звалила на плечі у час, коли більш болить.
я більше не чую тебе і не знаю мови,
якою балакало чадо-ходячий жах.
пробач. я піду. я не хочу. чорнити. овид.
пробач. я піду. я боюсь. сполошить. чижа.»
ID:
984017
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.05.2023 21:33:28
© дата внесення змiн: 22.05.2023 21:33:28
автор: Anastasiiith
Вкажіть причину вашої скарги
|
