Ні, не забуть мені ніколи,-
страхів минулої війни...
А в нас війна іде й сьогодні,
вбиває радощі весни...
Тоді війну розпочав гітлер,
хотів Європу підкорить...
Нині війну розпочав путлер,
щоб українців усіх вбить...
Або зробить усіх рабами,
нищить і села, і міста...
Та правда все ж стоїть за нами,
хоч ситуація й складна...
путлер за гітлера хитріший,
людське йому не до лиця...
Та ще ж і час нині складніший,
й не видно нам його кінця...
Страждають і дорослі, й діти,
і села, і міста, й поля...
Притихли птиці, й навіть квіти,
страждають люди і земля...
Вчора від мене недалечко,
Тимково станції нема...
Стиснулось болями сердечко,
бо там живе й моя рідня...
Я набираю в телефоні
по черзі їхні номери...
Вони мовчать усі й сьогодні,
в мене аж серце завмира...
Кажуть, що путлер нині хворий,
чекає операції...
Його замінить якийсь новий,
в такій ось ситуації...
Та кажуть новий ще страшніший,
добра від нього не чекай,
він убивати нас готовий,
і наш не здоланий ще край...
І з кожним днем стає все гірше,
болить і серце, і душа...
Страждань стає все більше й більше,
за що ж нам доля отака...
Ні, не забуть мені ніколи,-
страхів минулої війни...
Та те, що робиться сьогодні,
страшніше навіть від чуми...
І все ж я вірю українцям,
бо переможимо все ж ми...
Бажаю всім я повні вінця,
наснаги й жити без війни...
