Дехто з ентографів вважає рудиментами первісних пробних шлюбів українські вечорниці. Спільні зібрання неодруженої молоді, на яких працювали ( ткали, пряли, вишивали, тощо), та й розважалися, залишаючись разом ночувати, це була одна із форм міжстатевої комунікації. Парам дозволялося лежати поруч, обніматися та цілуватися, але пестощі не повинні були призвести до втрати дівочої цноти. Порушників норм громадської моралі карали публічним осудом. Ворота на подвір"ї хлопця та дівчини вимазували дьогтем, що було ганьбою для їхніх батьків. Традиційне суспільство боронило себе від появи байстрюків (позашлюбних дітей), чия доля була наперед визначеною й одночасно гіркою. Отож перш ніж припуститися якихось вільностей у стосунках одне з одним, парубок та дівчина мали добре подумати.
Звичайно, не можна ідеалізувати наших предків. Судові
документи ХVII - XVIII cт, матеріали консисторій (церковних судів) містять відомості про подружні зради, випадки двоєжонства. Та все це сприймалося громадськостю як серйозні порушення і гостро засуджувалося. Справжня сім"я базується на розумінні, відповідальності за долю близької людини, бажанні захистити її, у тому числі і юридично, заявити про свої наміри публічно...
А ще люди казали:
* Парубки й дівки, як дубки й топольки...
*Парубок як сонечко, а дівочка як зірочка...
*Походжає дівка, як пава, а парубку здається, як гава...
*Був парубок як козак, а як закохався, то ніби у воду впав.
*Гарна дівка, як маківка, а парубок як кийок..
*Як була дівка гарна - дівицею, то буде гарна й молодицею.
*Гарна парочка - Мартин і Одарочка...
Дякую,дякую!Люблю минувшину, це в мене мабуть від моєї мудрої бабусі, вона багато мені цікавинок повідала, хоча і мало прожила, померла, коли я навчалася у 7 класі...
минуле це клітини нашого життя і не любити його значить не поважати себе.та й минуле наше набагато краще,спокійніше і впевнініше за наше сучасне.
А з бабусею вам повезло більше,моя померла коли мені було 6 років.но я її памятаю дуже добре.
