Ще серпень обціловує гаї,
Гарячими та спраглими устами,
Ще ніби все так само поміж нами,
Пісень лиш не співають солов"ї.
У річці топить небо всю блакить,
Лелеки поспіхом обмірюють отави,
Проте у вирій їх гукають хмари
Вже знає кожен - треба відлетіть.
І в нас на серці гріється печаль,
Від неї навіть плаче листям вишня,
Засумувала модниця колишня:
Роздарувавши вишні наче жар.
Що нас чекає? Листопад.. Дощі...
Теплом лише зігріємося в слові,
Та щедре літо ніжно так з любов"ю,
Від спогадів нам віддало ключі.
Галина Грицина.