Я - дочка чорнобривої землі...
Зелених дібров сивого Дністра.
Дзвенить водограй у моїй душі,
Чиста водиця, ріка життя...
Повінчана, сонцем навесні
Закохана у синій небокрай.
Я залюблена у явори стрункі,
Що тримають на своїх плечах мій рай...
Місяць білолиций - князь молодий,
Веде мене у казковий світ,
Де у полі зріє колос золотий,
Червоні маки - пахучий квіт!..
Ллється водограєм джерело -
Світанкове проміння золоте,
Райдужне сяйво виграє над селом,
Манить у зелен гай мене...
О, доброго ранку, земле моя!..
Мій сивочолий батечку Дністер,
Дай нап'юсь водиці з джерела,
До синіх гір піду на шпацер!..
Загублюсь у житах у полі...
І віднайду щастя для душі,
І зустріну зорі світанкові
Подарую прекрасну мить тобі!..
М ЧАЙКІВЧАНКА
