колюче, холодне слово_
вібрує налитий місяць_
всі збіги – не випадкові
на себе собі жалійся_
розпатлані чорні верби_
заплакані очі смерті_
на кожному - по монеті_
із пам’яті зайве стерти_
відверто зрадлива тиша_
четверта за вічність спроба
на крок нерішучий ближча_
чекай і дивись спідлоба
як посмішки гнуть підкову,
як воду у ситі місять,
як гине невчуте слово,
як хмари з’їдають місяць_