Ніяк не визначу закони,
Які працюють у мені.
Стаю, як доломіт, холодна,
Мить, і солома у вогні.
Шикує розум хтиве серце.
Секунда, й зовсім навпаки.
Шалене серце так заб’ється,
Що розум в друзки, на шматки.
Як керувати цим процесом?
В душі то штиль, то ураган.
А бідне тіло – мішок стресу.
Цікаво, як у інших там?