пожертви жде брудна, найдовша ніч_
роздерте дно абсурдом віщих снів_
як янгол йде пеньками жовтих свіч,
вона бреде на ритуальний спів_
чи знавісніє радник на плечі_
біснується_ неначе сам не свій_
два променя_ як схрещені мечі_
хтонічний крик / правічний чорний змій_
до оленя, що прагне впасти в гріх,
з очима згаслими від посороми мрій,
мовчання вже краде нервовий сміх,
за шибами гуде сріблястий рій_
вона бреде в лахмітті білих ряс
змарнілому заручнику навстріч_
захрясло дзеркало, спинив всій поступ час,
пожертви жде брудна, найдовша ніч_