Вже сивина з літами обнялася,
Хоч мав і не такий солідний вік,
Душа ж вогнем кохання зайнялася,
Що сяяло з-під стомлених повік.
Давно пішла з життя його дружина,
Мов краплі дві, на неї схожий син.
Обидва надто честю дорожили –
Ніхто не бачив в їх очах роси.
Зарубцювалась рана тої втрати…
Зустрілась інша жінка на шляху.
Вона синочка й донечки є мати
І долю мала зовсім не лиху.
Але в життя свої на все закони
А часто потребує й коректив.
Здавалось, жити будуть так до скону,
Та інше бачить долі об’єктив:
Їх зустріч. А чи справді випадкова?
А може, влаштував її сам Бог?
Бо щастя підняли вони підкову,
Що поєднала серденька обох.
Ідуть вони, за руки взявшись, містом,
Ніхто їм і нічим не заважа.
Серцям у грудях від кохання тісно
Й теплом зігріта кожного душа.
Спадає осінь золотом на плечі,
Але у душах їх цвіте весна!
На них дивився дивовижний вечір.
Його стрічали двоє: ВІН – ВОНА!
13.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
- чудово описали! 
