Ніч – наче й ніч, але день заливає за борт
Їй, неповинній в не святості світлого часу,
Нот дисгармонії, пилу тонів декадансу
Й решту своїх неприборканих псевдочеснот –
От...
А вона
Фразові доти будує –
Триває війна:
Вздовж й поперек заміновані змінами ставки.
Залпом образ почуття відправляє на плавку –
Стогне від натиску болю тоненька струна.
Жаром – луна.
Крапля за краплею щирим зізнанням стікай,
Доки клепсидра душі час відлічує щемом.
Кожному янголу – внутрішній зборений демон.
Кожній дорозі – ворота у втрачений рай.
Ніжність плекай!
День полікує турботи цілунками снів
Ночі покірно п’янкої. У спільнім звучанні
Зітруться всі несуміжні чуттєвості грані.
Єдність в любові полярних, контрастних світів –
Диво із див.
На таких хитромудрих розмірах Ви вже собаку з"їли))). Давайте тепер в якості експерименту щось з зовсім короткими рядками створіть. Мені геть бракує гарних прикладів такого стилю))). Ну от
Щось є......відчуття якогось третього виміру, можливо, сну, чи чогось іншого....
Ваш твір складно коментувати...він дуже щемний, особистий... Пробачити собі - найскладніший із видів прощення. Любов - єдині ліки здатні подолати нестерпний душевний біль. У кінцівці є відчуття, що....все буде добре. Дякую за візит та щирі емоції Вашого твору