І
Надовго запізнилася Покрова,
та Україні додає снаги
у синагозі українська мова.
І нація до Томосу готова,
і пазурі ховають вороги.
ІІ
Хоч убивайте, а не розумію
апологетів Мокші. Це ж обман,
що нація розбійників – месія.
Воістину – немає росіян.
Парафія Гундяя – лиходії,
у владі окопалися злодії,
а недомірок – їхній отаман.
Де не посій, стирчать одні рогулі.
Історія суцільне болеро.
У Лондоні уже набили ґулі:
еркюлі убивають пуаро,
двоєголовий кров’янить перо...
А на вербі не уродили дулі!
Околиця... окраїна... – зеро...
Але які щасливі посполиті!
Украдені, замучені, убиті,
отруєні, ув’язнені...
Кати,
юродиві та олігархи ситі...
Оце і є моя-твоя «брати»?
А скільки їх іще біля корита!?
І риють, риють свині і кроти,
научені, як партію любити
і йти до заповітної мети.
Усю Європу атакують боти.
Америку узято на замок.
І набирають орбани висо́ти.
Усвоїли набиті ідіоти
фашистами написаний урок.
Адольфа копіює Анжеліна.
У Франції новий Наполеон.
Італія чекає Мусоліні.
.......................................
Але нема Мазепи в Україні
і на Петлюру поки не сезон.
Лякає урок, що іде Бандера
та волонтерів чоти і рої...
Усюди кігті й вуха есесеру.
Освоюють офшори глитаї,
аж поки не настане інша ера,
коли очолять націю свої.
ІІІ
У влади появилися заслуги,
приписані за звичаєм собі.
Ось-ось, – пугу –почуємо із лугу.
Заворушились каїни і слуги
і Михаїл чекає на горбі.
Міхо і Надя, – чао бумбардія...
На черзі і сєнцови, і клихи...
У мафії поїхали дахи,
а у народу жевріє надія –
маленька Юля... і велика мрія...
У ГеПеУ гібридна єйфорія.
Не вистачає операцій «И»
під «омофором» сильної руки.
Але не ясно ще, куди повіє...
І не покриє мантія Марії
накоєні злодіями гріхи.
Злободенноі гостро, пане Ігоре! 
