Щоденники Авторів | Щоденник Vin Libert | на сторінку автора Vin Libert
(04.09.2015 )
Vin Libert - Сьогодні почалося з тебе...
Сьогодні почалося з тебе...
А саме коли сталась наша випадкова зустріч.
Був звичайний сонячний вівторок до цього дня я бачив сотні,тисячі жіночих поглядів.Міський трамвай...так пощастило,що вдалося сісти напроти тебе.Я одразу забув про все:про плани на вечір,що я їду на роботу,що по дорозі потрібно було зробити кілька важливих дзвінків,все...
Зупинка за зупинкою одні люди заходять інші виходять та не ми.
Ти всміхалась,виглядало так наче ми мали білети в якесь особливе місце,
куди потрібно було тільки нам двом.Я теж був у захваті,ми не промовили ні слова одне до одного,але між нами була якась мовчазна взаємність і я
не хотів її порушувати.
Я насолоджувався нею.
Та ти зробила перший крок,вийняла з сумочки маркер взяла мене за руку
і написала на моїй долоні:"Я Даяна ) ".
Я ніколи не відчував нічого подібного це було так по дитячому і так зворушливо ,хотів щось сказати та ти притримала пальчиком мої губи.
Натомість я зробив те саме на твоїй долоні написавши своє ім*я:" Я Марк)".
Ми потиснули одне одному руку,виглядало наче зустріч зустріч двох
офіційних осіб в не робочій обстановці.
Трамвай зупинився.Кінечна зупинка.Маленька подорож громадським
транспортом закінчилась,доведеться виходити.Я взяв тебе за руку і ми
просто пішли вперед минаючи вулиці.Я дивився на тебе закарбовуючи
в своїй пам*яті кожну деталь,кожну лінію твого смуглявого личка.
Очі наче дві маленькі філіжанки амерікано,губи мов хтось пофарбував
вишневим джемом,тонкі чорні брови які трошечки підіймались коли
ти всміхалась,чорне волосся аромат якого п*янив мене в прямому розумінні.Від тебе йшла приємна,чиста,дика енергія яка наповнювала
мене радістю.Мені важко було стримати емоції вони бігли з мого мозку
до язика немов табун диких коней.
Неймовірно...вперше в житті я йшов куди дивляться очі з незнайомою
дівчиною,гадаю ти теж.
Між нами промайнуло щось таке,що не піддається розумінню,і я зрозумів,що хочу бути поруч з тобою тут зараз,там,будь-де,навіть поза
світом.
Моє мовчання вичерпалось :" То чому ми досі мовчимо?".Даяна подивилась на мене і в її погляді я побачив смуток,цим запитанням я стер з її лиця усмішку.Вона повільно дістала практично списаний блокнот і написала:"Я не розмовляю з народження...".
Мені стало надзвичайно соромно ,але звідки я міг знати? Не буду приховувати не буду приховувати це стало для мене великим здивуванням...
Та навіть після прочитаного вона не стала для мене іншою,я не відвернувся від неї .Просто взяв її блокнот і написав:" Сьогодні для мене почалося з тебе,тому наступні дні я теж хочу,щоб починались з тебе...".
На її личку знову з*явилась посмішка,посмішка яка зігріває...
