у cірих хатинах по кинутих селах,
де вицвілі фото й розбиті люстера,
де зірвані двері / облущені стіни
і з льоху пронизливий стогін осінній>
>бліду поселенку злі протяги смокчуть,
ікони в покуттях зубами скрегочуть,
у платті картатім, з важкою косою,
очиці лупаті зі сліз гіркотою,
обмивши вуста від зашерхлої крові
цілує хреста_ щось воркоче на мові
яку, видається, одна лише знає,
порожню колиску нервово гойдає,
голодна до страху, холодна, що крига,
розхристана доля - прочитана книга_
щось стогнуть дроти в унісон невеселе,
минай ті хатини по кинутих селах_