Працюю в полі. Сонячно. Сіно просихає.
Дивлюсь, неподалік за кущем біля дороги,
Даішник причаївся і на жертву чекає.
Із-за повороту появився тракторець.
Його ЗІЛ-130 на швидкості обганяє.
Суцільну розмітку водій не помітив,
То ж ненароком її перетинає.
Метеором із засади вилітає мент
І жезлом стару вантажівку зупиняє.
Забрав в свої руки права і шляховий лист.
Чую, що він взятку у водія вимагає.
Проситься у нього сивий літній чоловік:
-З далекого рейсу, вимучений, вертаю.
Та не помітив якось я тої розмітки.
Відпусти мене! Будь людиною! Благаю!...
Усі гроші на бензин в рейсі я витратив,
Коло себе навіть копійчини не маю...
Не прислуховується до його слів даішник
І закони качає... Зробив дірку в його правах.
Папери назад зневажливо повертає.
Взяв документи в руки чоловік. Розкриває.
Подивився на єхидну усміхнену пику.
Сплюнув на землю спередсердя і промовляє:
- Та хіба ти людина! Г****он ти, а не людина!...
людину, бо не має почуття гідності 
