Хто винен? І як це сталось?
Шукаю щодня людей.
Їх дуже і дуже мало.
Їх майже нема ніде.
Бо перелічити можна
Людей на пальцях, що з них
Живий по-справжньому кожний.
Життя — це і є вони.
А інші — то мертві тіні,
Безчесне й продажне щось.
В життя чарівній картині
Ніяк їм не прижилось.
У вимірі мертвих танців
Обкрадені крадії,
Ошукані ошуканці
Рішають справи свої.
А люди — це сонце Боже.
Тож тіней хоч скільки є,
Воно їх всіх переможе
І світлом усе заллє.
27.04.2017, Київ
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html