пробачити квітень за зірваний поспіхом цвіт_
пробачити травень за лід полиновий в очах_
блукати між стін, наче час між крихких пірамід,
на голови янголів сиплючи попіл та прах...
ліхтар - одинак зазирає в колодязь вікна.
десь там, у проваллі, забувши про голос кімнат_
блідою примарою_ з голкою в серці_ одна_
блукає загублена врода вперед і назад...
той маятник білий, та память про ночі без сліз,
та ніч прогоріла, той місяця стиглого м'яч...
її береги - то не зібрана купа валіз.
в її береги б'ється награне, зайве "пробач"...
