не заплющуй очей, проколи собі вуха нарешті.
вправляйся в гучних риданнях, поки я ще живий.
всі поганці лишилися в пеклі,
тебе вже ніхто не скривдить,
колискової не співатиму – заснеш, коли прийде сон.
тут на всіх вікнах замки, і ланцюги на дверях,
і великий злий пес на порозі
дрімає, мов лютий дракон. –
ті дракони та хижі потвори,
що блукають у себе в тумані,
не вкрадуть тебе, й не потягнуть далеко, далеко.
чи вийди на битву з брязкальцем в руці. –
нападай, захищайся в дусі
справедливої гри, сподівайся на чесне суддівство.
сподівайся, що твій супротивник тобі до пари,
і налякай диявола хрестиком на шиї.
та не буде спочинку й сну, щоб відновити сили.
ця боротьба, почавшися, доведе до сумного кінця:
доведеться кликати мертвих,
щоб покинули свої могили
захистити свою королівну словом і ділом мерця.
позбирай свої іграшки, коли вдарять 12 дзвони,
й заколисай птеродактиля. ми прийдемо, і тоді
любо нам буде бачити, як ти спиш у безпеці щаслива,
бо тебе не турбують ніякі
войовничі дурні ідеї.
не замовкай налякано, коли йдеться про щиру правду.
не намагайся вгадати, чи гніваюся, чи ні.
ти ще мала, моя пташко, летіти в якусь багнюку. –
бачиш, вже й я хитрую. от і не вір мені
за твором: no lullaby, jethro tull
