В ставочку за лісом живе пані Жаба ―
Зелена, пихата Жаба-нахаба.
І мріє вона собі мати квартиру
У синьому морі:
― Усе тут покину,
Візьму журавля і ВіАйПі-класом
Полину далеко-далеко від вас я, ―
Хвалилася Жаба сусідонькам п’явкам,
Вдягнувши корону на голову, ― Як вам?
Сміється із того ставоча родина,
А Жаба складає речі в торбину:
― Морською царицею справжньою стану
І не повернуся до вашого ставу!
Увечері зорі у небі палали
І бачили жабу, яка відлітала
Журавликом верхи, в блискучій короні,
З квитком ВіАйПі у зеленій долоні.
Вранішнє сонечко світить вгорі –
Шкірка у Жаби пече та болить.
Нагрілась корона і голову плавить!
Та жаба до моря упевнено править:
― Знайду вільне місце по-ближче до моря,
Коктейлів замовлю, й пірну з головою!
До хвильок підлізла розпечена близько:
― Ану, роздайсь, море, дивись ― Жаба лізе!
(А шкірка на спині вже почервоніла,
І лапки загрузли в піску по коліна)
Стрічай же нову свою королеву:
Красиву, пухирчасту Жабу зелену…
Швейцари! ― звернулася панна до чайок, ―
Хутчіш парасольку новому начальнику!
Та чайки, побачивши здобич смачненьку,
Швиденько побігли пісочком м’якеньким.
З усіх своїх сил риє Жаба канавку
До моря, до дна, обпекла собі лапки,
Дісталась води, повне горло сьорбнула…
І пузом до верху востаннє пірнула.
Не знала та Жаба, що море солоне,
Та й в гості зазвичай не ходять в короні!
Цікаво! Мудро! Повчально!
