Рим горить. Не зважай на прелюди.
Ні, не буде дощу. Рим горить.
Верещать перелякані люди,
В колотнечі товчуть прапори.
Остаточно зникає колиска,
Де спокутують гріх на хресті.
Покровителів, ідолів низка.
Всі відомі – але не святі.
Кожен очі здіймає до бога –
Сотні тисяч німих голосінь...
Тільки він не покаже дорогу
Між палаючих нині твердинь.
Він ніколи не чує молитви.
Так разюче здогадка пече:
Власноруч влаштували гонитву
За марою самотніх ночей.
Смерть імперій. Ножами у спину
Обернувся шовковий туман.
Розлилася вином по руїнах
Кров, де хижо блищав ятаган.
Канонади непрожитих весен –
Нескінченне відлуння навал.
Досить скиглити. Він не воскресне.
З паленищ проростає трава.
На світанку нової епохи
Час прощатись навік зі старим.
Сам на сам з неіснуючим богом
Догорає покинутий Рим.
