Дістала з шафи я новенькі крила,
Вдягнути їх хотіла вже давно.
Подумала…на місце примостила,
Але ж летіти треба все одно!
Та шкода їх… вони ж такі прозорі!
Ще забрудню у натовпі зівак.
Згадала про мітлу у коридорі,
То ж вдома не залишуся однак.
Своє руде волосся причесала,
Зібрала настрій бойовий в торбину,
Цибулі, хліба і шматочок сала,
Туди ж поклала радості краплину.
Ну все… здається все взяла, що треба.
І тільки но вмостилась на мітлу…
В передчутті польоту, щастя, неба!
З розмаху уперіщилась в скалу.
Відкрила очі... це ж моя кімната!
Усе на місці, все так, як годиться...
Дурепа! Десь зібралась політати?!
Ну треба ж отаке ото насниться!
Ага)))Особливо дивакам))) Дякую,що завітали) 
Бува й не таке насниться 
