твоя моторошна сутність, твоя душа незбагненна
заховай мене далеко у свій світ
подаруй радість і любов, не мовчи
не говори, що нічого не дано і все минуще
заховай мене у закутки душі, загуби мене у собі
в одному із своїх перфомансів в душі
закрий, запечатай мене всередині себе назавжди
відмахнись від суєти, побудь зі мною всередині себе
ти цілий світ для всіх, тобі так важко
і ти не відчуваєш важкості себе і робиш вигляд
що так воно є, все просто і легко всередині тебе
ти цінний скарб, мене метелик, скуйовджена грудка чогось
заповни світ, ти ж так хочеш, змучений від всього
твій бігаючий світ, ти біжиш гарячими вулицями
вулицями розніженого літнього тепла
і ти човгаєш і ти фліртуєш зимовими сугробами
що переливаються як самоцвіт навколо всього міста
ти є, ти тут і тебе нема
пробігти разом по парку, взятись за руки
який прекрасний вислів, який мимовільний вислів
яка чудесна душа, твоя білосніжна чиста душа
я ходила по твоєму місту, я бачила тебе тоді..
і тепер, поворот тоді і кришталь сміху і усмішок,
весна радості і юності, поворот тепер,
тиша перед бурею, мовчання потреб і самовиявів
але я отримала самоцвіти участі і радість незбагненна
ти вдома, я вдома, в тебе
