Туман яром, туман головою,
Туман яром... Туман по лісах...
Хочеться побачити сонце над собою,
Сонце у думках.
Хочеться прикрити
Лавочку не прагматичну.
Сонцем ранковим политу.
Хочу на річку.
Хочу Нарічку
В день літній жаркий,
І в час холодний, і в нічку.
Хочеться її хвиль.
Побачити її вигини,
Хвилювання тіла її,
Мінливі характеру вихлюпи –
Спокійні місця і стрімкі.
Хочу Нарічку.
Оглянути з всіх боків,
Зійти до неї поближче,
Ну і по ній вплив.
Хочу Нарічку.
Зелене її вбрання,
Чи синє, чи сіре – щоб вічно
Ласкало щодня.
Хочу Нарічку.
Вишукану й тонку,
Маленьку таку, невеличку,
Грайливу й стрімку.
Може, Нарічку побільшу,
Щоб широко між берегів,
Але, щоб і я в тій ширшій
Всередині не втопив.
Ліпить дощ надворі
З болота скульптури кругом...
Я в пам’ять, в знайомі простори,
Сидячи під вікном,
Хочу Нарічку ще,
Нарічку і під дощем.
Наріченька там тече,
Чи, все таки, Нарічена?
Чи просто осіння хандра...
Чи спогади хочуть, де двоє...
Чи просто ідей вже нема?
Ех, туман яром, туман головою!
22.10.16
