Життя виснажує нам очі,
яким важко дивитися на біль.
Який ,як рана і сіль,
як попаде-ще довго щемить.
І ти людина,якщо тебе болить,
те,що наша
Ненька-як руїна,
вогнем горить.
Що мати втрачає сина,
і в цю ж мить
батька-дитина,
і кохана дружина-
у чорній хустині.
Як страшно і боляче нині.
І молотом б'є у скронях,
пульсує.
Ворог в середині країни не спить,
так само лютує.
Зносімо молитву
й прощення зносімо.
І ненависть з серця
свого покосімо.
Вижнімо вщент,
як бур'ян
і най схне.
Любов лиш поможе,
лихе прожене.
Можливо,то мало,
подумаєш ти.
Але це те ,що я
можу знести.
Не кожен наважиться вбити.
А я наважуюсь любити.
Тож буду нас боронити
молитвами за пости.
Прости нас ,Боже!
Спаси!
)Дякую!
