Визвав парторг: пора в Партію...
Рекомендація буде... Треба рости...
-Та я вже й сам думав...І не раз...
Але душею чую,- не дозрів ще...
Хитро дивиться на мене...Усмішка...
-Не дозрів, кажеш?...Іди, дозрівай...
Що було далі,- скаже мій твір...Письмовий стіл виспівує рулади
Усім своїм розхитаним нутром.
Слабіють ніжки, розповзлись шухляди,
Та він живий ще, як і ,,Будхімпром".
Усе життя служив він інженеру
Та лікті тер йому із року в рік.
Людині ж стіл був схожий на галеру,
Де раб прикутий втратив часу лік.
Плив рік за роком...Не знавав достатку,-
Хтось вниз котився, хтось ішов туди,
Де стіл був вищий на якусь десятку,
Чи дві,- не знав лиш я тої ходи...
А все тому, що був без партбілета,-
Бо душу б муляв той квиток мені,-
Коли наблизилась парткомівська комета-
Її тяжінню твердо мовив-,,Ні".
Таке й тепер відношення до партій...
прикметно і похвально, Яноше! Гордіться тим вчинком, а мене комсомольська юнь захопита ... і в партію, яку ніколи не вважав... комуністичною, а поклав заяву - геть - як тільки "грянув" Янаєвський переворот! Горджуся, та не дуже! Брат мій не вступив у те "гівно", хоч і агітували... Про це писав Василь Марсюк, якого я знаю (якщо ще живий, бо з 1934-го) особисто... Бо партію якраз і порівнював... з кізяками,