Маня школу закінчила,
(Так зраділи вчителі!)
І відразу заявила:
"Не залишуся в селі,
Кури, свині і городи,
Це життя не по мені,
Я свою чарівну вроду
Не змарную в глушині,"
І до міста полетіла
По культуру і красу,
Всі спідниці вкоротила,
Відчикрижила косу,
Наростила собі вії,
Зачарує будь кого!
Бо вона вже не Марія,
Відтепер вона - Марго!
Геть забула рідну мову,
В лексиконі "што" і "как",
І словесну ту полову
Не розвіє вже "нікак".
В вихідні спішить Марія
За торбинами "дамой",
У Марго збулася мрія -
Стала дамой "гарадской"...
Кожен день чекає Маня
В неї мрії неземні -
Подарує їй кохання
Принц на білому коні !
Під шансон і регіт п'яний,
У генделику Марго
Миє посуд, вся в чеканні,
Що зустріне тут ЙОГО!
Кавалерів все міняла,
Принца так і не знайшла,
В місті молодість минала
В королеви із села...
Ні сім'і, ні свого дому,
Хоч на скронях сивина,
Та й в селі давно нікому
Не потрібна вже вона...
Я цю Марію - Марго добре знала, вчилася аби як, одні гульки були на умі, думала, що своєю красою підкорить місто. Не вийшло... Знайомі казали, що зійшлася вона з якимось п'яничкою, ніде не працюють, живуть на пенсію, яку пропивають удвох...
Де родився - там і пригодився.... Хоча, в кожного своє життя і кожен сам будує його, як вміє. Шкода, що ваша Марго не зуміла, але мені ваша бувальщина сподобалась. Чудово написано, цікаво було читати. Дякую.
Дуже дякую що завітали до мене. Для мене, моє село, де промайнули моі найщасливіші роки дитинства і юності - найсвятіше місце на землі. І якби почати життя спочатку, я б після навчання, повернулася б додому... Прочитайте, будь ласка, "зустріч з рідним краєм".
