|
Зламані крила
Мрію-мрію, ніби вітер вію,
в мріях-мріях набуваю крила,
сію-сію, тінь від сонця сію,
поки- поки ще летіти сила.
Бачу-бачу все лише здалека,
сумнів-сумнів поруч, ніби хмари,
правди-правди не вражає спека,
тільки поряд від омани чари.
Торкнуся лиш правди, торкнуся,
то падаю вниз з висоти,
неначе у прірву зірвуся,
у саме серце самоти.
Ламаючи крила падінням,
на небо вже не полечу,
змирилося тіло з ходінням,
у мрії тепер не втечу.
Рани-рани болем пронизали,
тяжко-тяжко, так на серці тяжко,
мрії-мрії люто покарали,
довго в небо не літає пташка.
Мрію-мрію, тільки вітер вію,
набуваю, щоб зламати, крила,
сію-сію, тінь для себе сію,
до польоту знову ж буде сила.
Віктор Цвіт 29.06.16
ID:
680316
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 27.07.2016 06:43:30
© дата внесення змiн: 27.07.2016 06:43:30
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
Красиво
