Відгуділи хрущі у садку за вікном
І вже червень крокує неквапно селом.
Відгорають на грядках суничні вогні…
Чом, скажи, моє серце, так смутно мені?
Часто небо затягнуте ковдрами хмар.
Наче десь, поза обрієм, чадить димар.
Та не холод осінній отруює дні…
Чом, скажи, моє серце, так смутно мені?
Вийду рано із хати, пройду до ставка.
Над водою туману завіса легка.
Через мить будуть сяяти роси ясні…
Чом, скажи, моє серце, так смутно мені?
Вже в далеке минуле від мене пішли
Ті, хто рідні душі незрадливій були.
Та не втрати чорнять мені світ у вікні…
Чом, скажи, моє серце, так смутно мені?
Вже любові вінка не знайти, не сплести,
Бо до берега щастя згоріли мости.
Десь з глибинки душі долинають пісні…
Чом, скажи, моє серце, так смутно мені?
Свого смутку причини у серця питав.
Тільки відповідь я в сьогоденні дістав.
Україна горить у злочиннім вогні
От від чого так смутно на серці мені.
Бідний люд, вже як риба, що б’ється об лід,
Не живе – виживає між безлічі бід.
Пожирають всі кошти ціни страшні…
От від чого так смутно на серці мені.
Є немало підстав мати привід журби.
На Майдані – ми вільні, в житті – ми раби.
Бо обрали не тих ми у владу собі…
От від чого щемить оце серце в журбі.
Нові втрати війни б’ють по кожному з нас:
Бога молимо ми по численних церквах…
Та не видно кінця цій гібридній війні…
От від чого так боляче в серці мені.
Важко зараз повірити в мрію ясну,
Що прийдемо в життя з летаргічного сну.
Тільки як нам без віри у щастя своє?
Якщо зрадим себе, то тоді хто ми є?
понеділок, 20 червня 2016 р.
Був злет колективного патріотизму та свідомост, Петре! Та все має свій вік! Стомились люди!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та про цей злет скажу: це був такий наплив якогось світлого бачення суті нашої, злет надій та рішучості!!... Вірилось сліпо, що й Європа з нами, а насправді... Дякую Вам за розуміння!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тим, хто зараз на півдні та сході не щадить свого життя - Слава!!! А Україні буде слава, як ми її захистимо та побудуємо такою, як будують собі домівку: щоб не тікали з неї на заробітки, а навпаки - повертались для щасливого життя! Мрія? Так! Але так буде!
Дякую Вам!
