Скажи любив мене чи ні?
Чи тільки бавився словами?
Чи все було в реальнім сні,
Чи все обман,все що між нами?
Твій образ зник з очей давно,
Проте усе я пам’ятаю.
Та чи любив я все одно,
Повір і досі ще не знаю.
Годинник тікає «тік-так»
І календар всі дні рахує.
Усе,що було,все не так,
Бо за тобою все сумує.
Біленькі штори на вікні
Нагадують твій запах тіла,
А чорні плями на стіні,
Малюють все чого хотіла
До мене більше не приходиш
І телефон вже мій мовчить.
Та ти забути все не зможеш,
Бо спогад в серці ще горить.
Скажи любив мене чи ні?
Скажи,ким була я для тебе?
Зробив так боляче душі,
Тепер так швидко йдеш від мене?
О,ні! Не підеш! Не пущу!
Хоч ти далеко,хоч не бачу,
Але тобі я відомщу,
І більш тобі я не пробачу.
За ті слова,що ти сказав,
За ту пролитую сльозу…
Ти розу жовту дарував,
але скажи мені чому?
Невже погане щось зробила,
Що ти зненавидів мене?
Невже серденько я розбила,
Невже покинула тебе?
Невже не мав зі мною щастя?
Невже ти радості не мав?
Чому така я є нещасна?
За що ти Господи скарав?
Караєш! Добре,ну й нехай.
Я вистою,я все здолаю.
Але його ти теж скарай,
Хоча б за те,що я кохаю.
Кохаю. Так. А він? О ,ні!
Навіщо я його згадала.
За те,що біль зробив мені?
Та ні ,бо я його кохала.
Ти знаєш йди. Тебе пускаю.
Хотіла мстити,та за що?
За те,що сильно я кохаю
І що для тебе я ніщо?
Навіщо? В цьому ж винна я,
Себе повинна я карати.
Погана доленька моя,
Не слід було мені кохати.
Іди ,забудь і не вертайся!
Не згадуй імені мого.
Не плач! Не думай! І не кайся,
Бо ти для мене вже ніхто!
(20.06.2004)
Рішуча дівчинка... 
може годі сумувати, потрібно жити і кохати... 
