Ніч, відшуміла вже зливами
Чуєш, як пахне гроза?
Мало були ми щасливими
Доля судилась така
І у небесному просторі
Щирі летіли слова:
Що ж ту любов наполохало?
Піснею стала вона......
Приспів:
Небо уже розвиднілося
Ранок дрімав ще у снах
Там , де з тобою зустрілися
Слід залишився в очах
Сумно ті очі дивилися
Тихо благали вони
Ніжністю враз засвітилися
Ніби прохали --- не йди....
Там, де з тобою ходили ми
Вітер траву цілував
Скільки були ми щасливими
Диво--чугайстер той знав
І, під любові вітрилами
В мріях пливуть кораблі
Будьте кохані щасливими
І повертайтесь в пісні....
Приспів:
Олег М. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння..... Коли втрачаєш щось близьке,то по іншому дивишся на світ... Коли я вчився, в нас був викладач, і от читає лекцію, технічну характеристику приладу, раптом ні з того ні з сього каже: в світі проходить постійна переоцінка цінностей, запишіть цю фразу... З глибини літ, я розумію мудрість його вислову...Спасибі Вам....