Місто притомилось
Від чекання,
Тиша вулиць
Позіха вікном,
Може, й правда,
Золото – мовчання…
Усміхнеться часу
Вічний гном,
Забрунькує геть
Окрайчик скверу,
Лиш за ніч.
Крізь білий сон беріз
Заговорить,
Прочинивши двері,
Сік весни – солодка радість сліз.