Веселий вітер, щось не віє,
І теплом сонечко не гріє,
Та квітів майже і немає,
Усе забрала страшна війна.
Вдалині видно блискавиці,
Та то ж гради і гаубиці,
І гучно, як грім скрізь грохочу,
Ворог клятущий, б’є охоче.
Але ж для чого, запитати,
До нас навіщо носа пхати?
Чому моя рідненька земля
Ще пізнавала, що то війна.
Народ із міст – Луганськ і Донбас,
Ніхто не думав, не знав із нас?
Що прийде кат, захоче землі,
Захтів розширить своїй межі.
Земля моя, святая в крові,
І гинуть люди, ще ж молоді,
За що?
Тим простим людям, що на сході,
Росію звуть на допомогу,
Для чого?
Чи забажали до союзу
Але ж мені, скажіть якого?
Завжди вугілля добували,
І майже горя, не зазнали.
Заради чого?
Оцю незлагоду підняли,
А, як тепер, все захистити,
Як рідну землю вборонити,
Щоб мир повсюди, врешті настав,
Та край чудовий, наш процвітав.
Питань, багато, жаль, роки туги,
Над цими землями наруги,
Люди просніться! Схаменіться!
Ще скільки плакати матерям,
На фланзі першому лікарям,
Дивитися на знущання жах,
То не життя, а суцільний крах.
Можливо вирішить, все весна,
І закінчиться страшна війна,
Настане мир, по усій землі,
Тоді й радітимуть цій весні.
Хай принесе, вона дощі,
У небуття,все змиє вода,
Тож не втрачаймо кращих надій,
Думки несуть, нам світлі мрії.
29.03.2016р
ID:
655468
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.03.2016 07:54:33
© дата внесення змiн: 19.04.2024 11:14:10
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
