Полотно – велике , темне , чорне,
Зоряну ніч до себе горне .
Як безмежне диво серед ночі
Місяць сяє прямо в очі.
Чуєш ? Шелест листя , та тишу ясну?
Бреде ніч прекрасна по світу.
Дивишся та гадаєш ,
Що ти в цьому світі маєш?
Чи для когось щось ти значиш?
Голова в верх у тебе піднята
На зоряну , ясну ніч ,як пташина та ,
Яка не може собі знайти кутка.
Пурхає , літа , щось собі бурмоче,
Хоче жити , байдуже чи вдень чи вночі
Випускає свого серця ключі ,
Бо щастя своє хоче відкрити
В морі сяяння зірок , свій стакан налити.
Пташина та , це втілення твоєї плоті,
В чорній безодні твоєї душі .
А чи уявляєш ти ,
Яке щастя хочеш знайти?
Сам вірш гарний, дуже смисловий...
Але, будь ласка, старайся не розкидатись римами бозна-куди... А то читаєш і думаєш - гарно, молодий талант, але треба працювати над собою...
Але для першого вірша гарно! З дебютом!
Yaroslava відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це не перший і не останній вірш ) , прокоментуйте ще один для мене це дуже важливо )
, дякую 
Пишіть, коли є бажання.
