Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Дмитрий Дробин: Я – совесть - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Д З В О Н А Р, 10.02.2016 - 22:31
Я прокоментував твій вірш (для цього і є коментарі). А ти , бач, повернув все на особистості. З тобою все ясно! (Злоба с тебя так и прёт...)
Дмитрий Дробин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Брак виховання маю І всіх я коментую. Про себе не бажаю. З того потім лютую. Чужу я особистість З готовністю облаю, Ось тільки маю прикрість Про себе не читаю… По мощам и элей... Поэт и звонарь Звонарь поэта невзлюбил. Знать ревновал он к Богу. Поэта часто он дразнил, Когда встречал дорогой. Гордыня звонаря полнила, Что ближе всех он к Богу. На колокольне часто был он И в пост свинью не трогал. Поэт с любым водился. Он знал вино и женщин. Он звонарю простил все, Сердил он Бога меньше. Стихи его читали Все ангелы в раю. И черти присылали, Взять томик по рублю. Звонарь звонил на крыше, Чтоб Бог его узнал. Тем громче Бог не слышал, Когда стихи читал…. 11.02.2016 Дмитрий Дробин Д З В О Н А Р, 10.02.2016 - 10:33
Я,.. я...Яй-я... і крутиться Земля,.. Бо "Я" остання буква в Алфавіті......... .............. Дмитрий Дробин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гордыня полнит все меня.По сану я звонарь. В поэзии всего три дня. И в ней Я пономарь. (пустозвон..) |
|
|